Переваги та труднощі впровадження варіантів сценаріїв віртуальних пацієнтів очима студентів-іноземців (результати анонімного опитування)

Анотація

У статті представлено результати анонімного опитування студентів-іноземців щодо ефективності використання різних варіантів сценаріїв віртуальних пацієнтів у процесі проблемно-орієнтованого навчання на випускних курсах додипломного етапу підготовки професіоналів медичної галузі. Метою дослідження було вивчення переваг і труднощів застосування лінійних та розгалужених сценаріїв віртуальних пацієнтів у формуванні клінічного мислення, професійних компетентностей і навичок прийняття рішень у майбутніх лікарів.
За результатами опитування встановлено, що найбільш значущими перевагами використання віртуальних сценаріїв студенти вважали реалістичність клінічних ситуацій, безпечність освітнього середовища, можливість розвитку клінічного мислення, практичну спрямованість навчання, а також формування навичок самостійного прийняття рішень. Важливими позитивними аспектами також визначено командний характер роботи, можливість проведення професійної дискусії та міждисциплінарний підхід до аналізу клінічних випадків. Встановлено, що розгалужені сценарії більшою мірою сприяли розвитку автономності студентів, аргументованого відстоювання власної позиції та відповідальності за прийняті клінічні рішення, тоді як лінійні сценарії забезпечували більш структуровану групову взаємодію.
Серед основних труднощів респонденти відзначали дефіцит анамнестичних і лабораторних даних у кейсах, нетиповість окремих клінічних ситуацій, складність досягнення консенсусу під час групового обговорення, а також недостатній рівень комунікативних навичок для ведення аргументованої дискусії. Водночас незначна частка студентів вказувала на дефіцит базових знань, що може свідчити про достатній рівень попередньої професійної підготовки випускників.
Отримані результати підтверджують доцільність інтеграції сценаріїв віртуальних пацієнтів у сучасний освітній процес як ефективного інструменту формування клінічного мислення, професійної рефлексії та практичних компетентностей майбутніх лікарів. Водночас оптимальним підходом є поєднання симуляційних технологій з традиційними формами клінічної підготовки.